Вірші:
Гарбуз
Якось сонячної
днини
повз густі
кущі малини
котився по
полю
пузатий гарбуз.
Та враз
кашлянув
і бідака...
загруз!
По дорозі
крапав дощик,
молочко збирав
у горщик:
"Знаю, де ти
поспішаєш, друже,
твою кашку
діти
люблять дуже!"
Гарбуз
Трипудовий
гарбуз
На городі
Загруз.
А на цей
гарбуз
Сів з
дітьми
Чорногуз.
Каже він до
діток:
— Сіли ми
На горбок.—
І не зна
чорногуз,
Що він сів
На гарбуз.
Гарбузовий спогад
Вік в душі
моїй негасимій
Гарбузів і
картоплі цвіт.
Юрій
Андрущенко,
збірка
"Серце в дорозі"
Хоч літа
мої вже чималенькі -
Спогад
юності не обмине:
Частували
дівчата гарненькі
Гарбузами
смачними мене.
На весь вік
я наївся насіння!
Та ще й
досі, їй-бо, не брешу,
Золотаве
моє гарбузиння,
Мов
реліквію, я бережу!
Юрій Рибников
Скоромовка:
Гарбуз
На город
заліз гарбуз, у землі засів, загруз.
Налетіла
враз гроза й намочила гарбуза.
Зморщив
лоба той гарбуз:
«Ох, забув
узять картуз...»
Прислів'я:
Молодий та зелений, як гарбуз у спасівку.
Гарбузом ситий не будеш.
Автор казки: Ірис Ревю
У
сонячному царстві, в погожій державі, жили-були по сусідству дві сім'ї. Одна
гарніша, інша бідніша. І в тій, і в іншій сім'ях любили вирощувати гарбузи.
Гарбуз-хлебосольница
нерідко була головним блюдом на столах сусідів. Вони готували з гарбузом супи
та каші, запіканки і пюре, нектари та випічку.
А ось
одного разу трапилася така історія. Настала осінь, і всі жителі сонячного
царства зайнялися приготуванням заготовок на зиму. А в чому заготовки-то
робити? У тій сім'ї, що багатший, є чани, відра і діжки. А у бідної сім'ї
ніякої тари немає. У чому, наприклад, огірки солити?
І тут
гарбуз-хлебосольница їм радить:
— А
мене в старовину, як посуд використовували. Я – відмінна тара для засолювання
огірків.
Ідею
гарбуза господарі підтримали. М'якоть гарбуза охайно вирізали, зробивши
невеликий отвір зверху, приготували цю м'якоть і з'їли. А тверду оболонку
гарбуза використовували, як посудину. У ньому і засолили огірки. Знатні вийшли огірочки.
Цими огірочками і сусідів пригостили.
Так ось
бідняки з положення і вийшли.
Спасибі
тобі, гарбуз-хлебосольниця!
Піп і гарбуз
Українська народна казка (Полтавщини)
Вивіз один селянин на базар
гарбузи продавати. От підходить до нього піп і питає:
— А що це ти продаєш?
— Е, батюшко, це таке, що з нього
вилуплюються лошата. А з лошати може вийти добрий рисак.
— А як же це воно робиться? —
питає піп.
— А дуже просто, — говорить
селянин, — треба взяти оцю штуку (показує гарбуза), покласти у гніздо, посидіти
на ньому тижнів зо три, потім розбити і матимете лоша.
Піп подумав та й вирішив купити
за карбованця гарбуза. Адже коли вилупиться лоша, а потім виросте з нього
рисак, та його можна буде продати за сто карбованців.
От вибрав піп великого сірого гарбуза і приніс додому. Сидить на ньому тиждень, сидить другий, третій. Уже гарбуз почав гнити. Розсердився піп, виніс того гарбуза з гніздом у поле та як кине в бур’ян. А там заєць лежав. От він як схватиться і тікать, а піп думав, що то з гарбуза вже вискочило лоша, та як кинеться за тим зайцем, скільки сили, та як заірже по-конячому:
— І-го-го-го... І-го-го-го...
А заєць, почувши крик, ще швидше
почав тікати. Піп тоді став, почухав потилицю та й каже:
— От-бо я дурень! Чого я те яйце в хаті не розбив?
Посів гарбуза дітками
Гарбузаик: поробки дітей і батьків
Немає коментарів:
Дописати коментар